"Страждальної душі поет"
Честер Фінч
Я все пишу, пишу, але навіщо? Яка тут ціль за цим стоїть? Чи популярності бажаю, а вже можливо і боротьби.. Та ні в житті цього не маю! Я все тікаю від журби. Плекає, душить, та шепоче, Мене тут знищити бажає.. Цей смуток долі, та туги. І вічності буде замало, Щоб написати, що хотів. Лікуюсь музою своєю, вона все кажи знов мені; -Ти пишеш твори ці сумні. Коли вже радість тут настане? Я помираю від нудьги.. -Пробачте ви мені міледі. Низко вклоняюсь я вже вам. Але такий вже я! Для мене краще думати про вище! Про бідність, страх, журбу та вірність. Чим все писати романтизм. Який для мене, такий дикий.. Ми з ним дружити б не змогли! І ось пишу уже роками! Перечитав я класиків чимало, У них черпаю мудрості мішок. Та з часом посивівши зрозумів. В історії, хотів би залишитись.. Щоб через епоху цю пропащу.. Згадали б люди хоч мене. Що був такий на світі, страждальної душі поет..
2023-05-12 13:38:48
2
0
Інші вірші поета
"Мати" "Прощання" "Герой нашого часу" "Сильні Люди"
Інші поети
Мария Шпир
@mariya_shpir
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3211
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1266