"Страждальної душі поет"

Честер Фінч

Я все пишу, пишу, але навіщо? Яка тут ціль за цим стоїть? Чи популярності бажаю, а вже можливо і боротьби.. Та ні в житті цього не маю! Я все тікаю від журби. Плекає, душить, та шепоче, Мене тут знищити бажає.. Цей смуток долі, та туги. І вічності буде замало, Щоб написати, що хотів. Лікуюсь музою своєю, вона все кажи знов мені; -Ти пишеш твори ці сумні. Коли вже радість тут настане? Я помираю від нудьги.. -Пробачте ви мені міледі. Низко вклоняюсь я вже вам. Але такий вже я! Для мене краще думати про вище! Про бідність, страх, журбу та вірність. Чим все писати романтизм. Який для мене, такий дикий.. Ми з ним дружити б не змогли! І ось пишу уже роками! Перечитав я класиків чимало, У них черпаю мудрості мішок. Та з часом посивівши зрозумів. В історії, хотів би залишитись.. Щоб через епоху цю пропащу.. Згадали б люди хоч мене. Що був такий на світі, страждальної душі поет..

2023-05-12 13:38:48

Інші вірші поета

"Я не поет" "Загляну я, в твої зіниці" "Міленіум" "Роздуми про надію"

Інші поети

Линда Портман

@linda_portman

yoona

@yoona_yeol

Sallma890

@Sallma890

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2423

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1291