"Наші рани тільки наші"
Честер Фінч
Наші рани - тільки наші Я - путівник заблукавший.. Але не догорить моє кохання Для тебе з часом стану "старшим" І ця драма - так само наша Я лякатиму себе лякатиму.. Бити сон, проганяти кошмари Ти для мене єдине спасіння! В цьому програному фіналі.. Мій Бог, залатай наш рай! Не бачити тобі такого, Яким я був колись раніше За межами того чого не став робити більше.. Що бачили колись очі Це вівтарь та свічки на плиті Ми колись побачимось знову Та нажаль не в цьому житті.. Наші рани — тільки наші Їх повинен зберегти! І нехай життя пропаще Збережу яскраві дні...
20.11.2022
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Честер Фінч
👏❤
Відповісти
20.11.2022, 17:57
Подобається
Інші вірші поета
"Вірші мої" "За дверима немає нікого" "Стоїть галера моя" "Дім"
Інші поети
AnnaKris
@AnnaKris
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11432
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2810