"Чи заслужили ми щоб нам світили зірки"
Чи заслужили ми щоб нам світили зірки.. Вбиваючи себе кожен день, та збрехавши собі, далі йти. Болото в чоботях стає все більше. Але ми і досі не зважаєм на них.. На долонях крові забагато, вже і руки червоними стали. Просто біль уже нас дістала Не відпустять кайдани журби.. На острові надій, знайдемо собі подібних. А тих хто не схожий на нас Втопимо у вирії непотрібних подій.. Чи заслужили ми щоб нам світили зірки? Краса небесного моря для нас одних.. Ми заслуговуємо на це, я гадаю що ні!
2022-12-27 18:10:08
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3116
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5504