"Матір"
Честер Фінч
Любити можна-сніг та осінь. Любити можна-літні ночі. Але цінувати треба-тільки матір. Її одну,на цій землі. Від вітрів,штормів та бурь. Оберігати лиш її. Нам небом подаровані вони. Сильні матері-любі,дорогі. Найбільша цінність у людини. Це матір що-життя дарує. І вічності буде замало. Щоб дякувати їй. Пройдуть роки,ми станемо дорослі. А мати-все старішою стає.. Тому цінуйте кожну мить із нею. Ці миті-будуть золоті..
2023-05-01 18:28:00
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Nadine Tikhonovitch
Кохати - це після закоханості. Ти же не можеш закохатися у власну матір - це збочення чи психічний розлад... Хоча сенс у вірші глибокий, але з лексичної точки зору...
Відповісти
2023-05-01 18:41:10
Подобається
Честер Фінч
@Nadine Tikhonovitch Трохи інший сенс я закладав у вірші,але тут правий з вами,зараз виправлю..
Відповісти
2023-05-01 18:42:20
1
Nadine Tikhonovitch
@Честер Фінч Я зрозуміла, про що вірш) То просто відлуння мого філологічного минулого)
Відповісти
2023-05-02 00:08:07
Подобається
Інші вірші поета
"А я не розчи́нюсь" "Відвертість" "Кохання Чаклуна" "Я Залишусь"
Інші поети
Sergei Germanchuk
@sergei_germanchuk
Kayla Bugs
@Kayla_the_goonie
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4897
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4761