"Я не люблю"
Честер Фінч
Я не люблю коли в лице всі брешуть. І не люблю брехню, поза очима. Я не люблю засмучені обличчя.. А також посмішку, не справжню та лиху. Колись любив в саду поміркувати. Про це життя складне та непросте. Та зараз все охоче я приймаю. Своє положення таке.. Я ненавиджу коли зло проникає. В оселі, в голови, та сни. Тоді коли кохання помирає.. З ним, помираємо і ми. Я не люблю погані новини. Яких дедалі більше тут стає. Та не прийму лихої години. Ця посмішка з обличчя не зійде.. Я не люблю людей фальшивих. Які обманом успіху досягли. Вони для мене, ваги не мають.. Для мене вони, просто незначні. Я не люблю тривоги та журбу. Яка панує та керує всім! Я не прийму нові порядки. Я до старих, ще навіть не привик..
2023-05-16 11:44:37
3
0
Інші вірші поета
"Коли помрем, та заростем квітками" "В пошуках скарбу" "У неволі думок" "В нас за вікном сніги не йдуть"
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Lilya Foxyyy
@LillyFox
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2066
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12427