"Ми багато з книг дізнаємось"
Честер Фінч
Ми багато з книг дізнаємось. Але головне, ми так і не пізнали.. Як пожити на світі, без війни, та журби? Кожен з нас, щось вічно шукає.. Хтось шукає дорогу до раю, а хтось спокій в душі. Розібрали серце моє, на деталі.. Подивились що там, та кинули його у сміття! Я блукав в пустелі, все шукав каяття.. Щось собі промовляв, та вірив Хайяму.. Та його ті слова, це були лиш слова.. Ми багато з книг дізнаємось. Та лише не дізнались ми, як пожити на світі, без болю, страждань, та журби..
2023-07-21 22:49:14
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Як на мене, кожен шукає втрачений пазлик від своєї душі. Та не кожен усвідомлює це.
Відповісти
2023-07-22 07:03:03
1
Lexa T Kuro
Книги знають не все((, а Хайям по суті був п'яницею, тому вірити йому можно відсотків на 40😉 В кожного свій шлях, і яким він повинен бути, знає лише Ваше серце, як і серце кожного з нас. Якщо не читали, почитайте Річарда Баха, наприклад, "Ілюзії", або "Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон"... В цього автора теж є цікаві роздуми... Дякую, Вам за Ваші вірші! 🙏☀️
Відповісти
2023-07-22 07:09:04
1
Інші вірші поета
"Я сам себе вбивав щоразу" "Втрачений" "Матір" "Нам далі жити, життя триває"
Інші поети
Влад Кирик
@kirik_vlad_maths
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9246
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5012