"Капітан"
І пішли кораблі, мої брати, та мій флот. Хто чутливіший, бризки проковтнув. І без мене продовжувався великий похід. Мене в планах залишити тут.. А на мене ж вітрилами вітер подув. Як холодний світанок ранковий. І стою я на острові, та немаю журби.. Весь мій шлях був невипадковий. Я себе зберегти в цих краях вже зумів. Хоча втратив братів я чимало.. Все про себе казав: -Капітан за штурвалом, ви не бійтесь обвали! Тут з собою розмову потрібно вести. Як це важко та страшно водночас.. І тепер тут роки пройдуть і віки. Коли стану з собою дружити. Скільки слів бракувало мені.. Все сказати що в серці тримаю. Та невже мав бути я щирим? Я в душі цього немаю..
2022-12-09 23:43:50
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4254
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3133