Друзі довго говорили і веселилися. Сашка тривожило відчуття небезпеки. Та його ніхто не слухав. Олег вже вибирав де він буде ставити палатку. Макс з Інною говорили про те чи вистачить їм харчів. Всі були такі зайняті що і не звертали уваги на Сашка. А він сидів тихо обдумуючи.
  - Агов мислителю ти наш. Проснись. Треба іти , через пів години відлітаємо.
  - А може краще не полетимо? Інший раз виграємо.
  - Саша, я пемогла не просто так в змаганнях. Ти знаєш як довго треба тренетуватися щоб найшвидше пробігти на лижах? І це взагаліто наша спільна мрія поїхати в Альпи.
  - Та знає він все. Іра, ідемо треба зайняти свої місця. - Олег легенько підштовхнув Іру до виходу, і перевів сердитий погляд на Сашка - А ти затихни із своїми хвилюваннями.
   -  Так всі давайте заспокоємося ідемо беремо речі і на посадку. Вона повинна скоро початися.
   Всі повільно і тихо пішли. Довгих 20 хвилин ішла тяганина з документами. Вони думали що вже сядуть у літак і все. Але літак затримували і їм треба ще годину почекати. Знову кудись іти не було можливості, вони вже здали багаж. І вони просто сиділи в очікувані.
   - Так дівчата скажіть що ви там набрали з собою, воно не засмердиться?
   - Точно ,Інна, ти ж вчора щось там робила. То ж спортиться. Навіщо ти готувала?
   - Та я готувала таке що не спортиться. Давай краще підемо у вбиральню.
  І дівчата тихо і спокійно пішли, а хлопці тихо між собою говорили.
   - То що там Інна наготувала?
    - А я звідки знаю, поки ти перевіряв спорядження я з Ірою був. А біля Інни Саша був. Признавася що вона там зробила?
    - Та я не знаю.
    - Ну ти ж їй допомагав, чи ти спав там?
    Саша почервонів. Не міг він сказати чому не дивися що вона готувала. Та мовчати не вихід.
    - Олег, а ти що так довго з Ірою маршрут прокладав. І ти впевнений що нам дозволять по ньому іти. Ми ж не самі будемо.
    - Горами будемо ходити самі, це точно.
    - Щось довго літака не буде. Що робити?
    - Та зараз придумаємо щось. В слова?
    - Та можна хоч час згадаємо.
    І так вони досить довго грали, потім почали просто вже говорити на різні теми. Гра підкинула багато різних ідей. Так вже підійшов час посадки. Вони почали переживати що довго дівчат немає. А потім побачили що вони чекають їх  біля дверей. Посадка, взліт і ось вони летять, летять до своєї мети. Все було дуже добре і вони сиділи майже разом. Саша був трошки напруженим, його не відпускало тривожне відчуття. А Макс постійно перепитувався чи довго ще летіти. Він нікому не сказав що боїться літати. Та вже через декілька годин вони сіли.