Їх зустріла молода дівчина.
  - Привіт. Я  Діана, ваш гід по місту. Для початку давайте поселимо вас у готель де ви зможете залишити речі.
  - А коли ми зможемо піднятися на гору.
  Олегові вже не терпілося вирушити вгору.
  - Як тільки всі зберуться.
  - А багатьох ще не має?
  - Всього має бути 25 переможців різних змагань.
  - І всі разом будемо підніматися на гору?
  - Так, ми не можемо дати вам самим вибирати маршрут і відпускати вас самих в гори.
   Було видно як ці слова спортили настрій Олега. Саша навпаки повеселішав, він радів що з ними буде провідник. Дівчата були втомлені і хотіли швидше в номер. А Макс радів що стоїть на твердій землі. Через пів години вже в номері вони розкладали речі. Зранку вони мали іти  з групою в гори. Через те що Саша скелелаз і вже не раз піднімався в гори, йому довірили переглянути маршрут їхнього шляху. Він довго розглядав схему маршруту і щось бубнів собі під ніс.
    - Так хто хоче піти в боулінг?
    - Хороша ідея ідемо .
    - Інна ти йдеш?
    - Ааааа, так іду. А Саша?
    - Він пропав на годину. Правда Сашко?
    - Ви ідіть, я наздожену.
    Коли всі пішли Сашко не довго сидів на місці а швидко вийшов і пішов шукати Діану.
    - Діана, ось ви де. Я вас давно шукаю.
    - Вам щось треба? - вона хоч і була на роботі але її розсмішило що цей здоровань бігав шукаючи її. Хоч Саша не був дуже високий, але Діана біля нього виглядала дюймовочкою.
   - Де провідник який має нас завтра вести?
   - Його тут немає. Він приїде завтра з машинами які довезуть вас до підніжжя. Ви пробудете в горах до вечора. А післязавтра будемо гуляти по місту.
    - А хто складав маршрут?
    - Та він і складав. Казав щоб ви побачили найкращі краєвиди місцевосці. - Дівчина тільки зараз побачила які дивні очі у Сашка. Під довгим чорним чубом ховався широкий лоб, а з під нього віглядали очі  синьо-зелені. Дивно було те що кольори майже порівну ділили обидві райдужки очей порівну. Вона тіьки зараз побачила це і згадала очі його друзів. Іра - зелені, Інна - коричневі з краплинками сірого, Олег - яскраво голубі і в Макса сіро-голубі.
      - А може до нього подзвонити? - Сашко не міг заспокоїтися.
      - Добре. Зараз я наберу його.
     Діана набрала якийсь номер і дала телефон Сашкові. Декілька хвилин розмови і він з полегшенням видихнув. Діана почала розпитувати його. А він віддав телефон і відправився до друзів.