Ще майже всі спали коли до номеру подзвонили. Хлопці тільки з третього разу підняли трубку. Їм сказали що через десять хвилин всі збираються в холі і будуть виїжджати до підніжжя гори.
     -  Чого так рано їхати? - Олег довго гуляв і не міг проснутися.
     - Я казав що рано требуде вставати. І Діана вчора попереджала.
     - А потім тебе особисто так? Ми бачили як ви вчора ляси точили. Що сподобалася?
     - Я просто з нею розмовляв, хотів поговорити з провідником.
     - Гарного ти собі провідника найшов. Невеличка, струнка, красиве кругле обличчя. А які внеї очі?
     - Карі. А яка різничця?
     - Помітив значить точно сподбалась.
     Саша не любив такі моменти, запамятав тільки тому , що привик дивитися в очі тому з ким розмовляє. Але хлопці жартували ще довго. Зупинилися тільки коли підійшли до дівчат.
      - Привіт, всі виспалися?
      - Якраз ледве встали.
      - Олег, ти як завжди. Казали вчора що рано будемо виїжати.
      - А ви як дівчата? - Сашко хотів не дати Олегові знову згадати про Діану.
      - Та добре, вже п'ять хвилин вас чекаємо. - Іра радісно показала, що вони вже давно тут і чекають на них. А Інна тихо сиділа на дивані. Крім них в холі ще було декілька хлопців і дівчат. Макс порахував всіх, і зрозумів ще не всі є. Та ось зайшла Діана і попросила почекати декілька хвилин. Коли вже всі зібралися вона розказала про план на день. Після цього всі зрозуміли чому так рано вставати було. І через пів години вже всі були зібрані в дорогу. Провідник вже чекав їх біля машин. Вони їхали двома великими бусами. Саша здивувася і сказав що далеко машинами не заїдуть. Але всі сіли і поїхали. Вже через годину вони зупинилися. Провідник сказав вийти і взяти речі.
       - Всі підготувалися? - Він почекав коли всі на нього поглянули, і махнувши ркуою сказав, - Всі за мною.
      Не дуже жваво хлопці і дівчата потягнулися за ним. Наші друзі спочатку хотіли іти в кінці. Проте Саша переконав їх піти в перед до провідника. Вони досить довго обходили інших. Саша був досить швидкий, він привик до такого. Коли дійшли до провідника, він почав з ним розмовляти. А інші просто намагалися не впасти, ноги провалювалися в сніг майже до коліна. Але час від часу вони зупинялися щоб відпочити. Ніхто не втрачав часу щоб роздивитися все навкруги, і зробити фотографії. Іра з Інною теж все фотографували. Хлопцям фотоапарат не довіряли. Інна казала вони не вміють правильно фотографувати. Так вони з веселощами дійшли до стежки де треба іти колоною. Саша переживав саме через це. Збоків виднілося із снігу каміння. І це його трошки лякало.