Вже була 9 година ранку, а друзі ще не виїхали. Олег і Макс стояли біля дверей вбиральні.
  - Іра, Інна, швидше. Мої батьки тільки сьогодні зможуть забрати машину, і тільки до 12 години.
  - Олег, охолонь. - разом відповіли дівчата.
  Макс похилив голову і положив руку на плече Олегові.
  - Ходімо моп'ємо кави.
  - А де Саша пропав?
  - От ідемо його найдемо, дівчата всеодно не скоро вийдуть.
  Хлопці прийшли на кухню і почали робити каву. Олег почав дзвонити до Сашка. Через 5 хвилин Саша нарешті прийняв дзвінок.
  - Нарешті!!! Ти де, ми маємо вже вирушати до аеропорту.
  Із слухавки почувся тихий голос Сашка, він як завжди був спокійний і говорив врівноважено.
- Та я просто ходив до магазину. Зараз пийду.
Зазвичай це всіх заспокоювало,але зараз це не допомагало.
- Так давай швидше.
- А ви що вже дівчат витягнули? - глузливо запитався Сашко у Олега. Він знав що дівчата у вбиральні будуть довго.
- Просто іди швидше.
Олег перервав дзвінок і кинув телефон на сидіння дивану. Макс подав йому свіжу каву. Вони були дуже знервовані, але нічого не могли вдіяти. Так вони тихо просиділи цілу годину. Саша прийшов і розказав чому ходив до магазину. Виявляється що він вирішив купити додаткову мотузку і ще декілька речей. Макс сказав що все підготував. Проте Саша заперечив і додав що це не буде лишнім. Вони продовжили чекати, і ось о 10:30 дівчата нарешті вийшли. Саша хотів стояти і розглядати Інну, але Олег почав всіх штовхати до виходу і до машини. Вони нарешті вирушили, Олег їхав швидко. Вони напізнювалися уже не тільки до батьків, але могли спізнитися на літак. Іра сіла біля Олега, тільки вона могла заспокоїти його в таких ситуаціях. Тому вона постійно з ним говорила. Тріо мовчунів розмісилися на задньому сидінні не дуже зручно. Макс широкоплечий і найвищий серед хлопців сів позаду Олега. Олег завжди відсовував соє крісло назад, він теж був не низької вдачі. Через це Макс змушений був ноги витягнути праворуч на середину. А от по середині сидів Саша. Хоч і не такий високий як Максим, проте поступився йому всього декількома сантиметрами. Саша мусив постамити свої ноги на місце Інни. Дівчина нічого не казала стосовно цього, вона сама перша сіла. І хлопці казали щоб вона сіла посередині. Так вони їхали не довго. Через бажання Олега встигнути, друзі вже о 11: 30  були біля ареопорту. І вже заспокоєний власник машини передавав її своїм батькам.
   - Все заспокоївся? Тепер давай ідем щось робити , ще година до літака.
   - Іра я бачив прикольне кафе в середині, ідемо посидимо?
   - Та там місця тільки на двох або трьох . 
   - Ідемо  в піцерію напроти, вона сімейна.
   - І що з того Інна?
   - Ну раз вона сімейна... Там повинні бути великі столи на велику компанію. Ти що не виспася , Макс?
   А Сашко просто стояв і дивився в небо, його щось тривожило він не знав чому, з чим відчуттям він пішов за всіма до піцерії.