Край
(18+)
Мій край воняє потом в перемішку з кров'ю. Мій край пахне травою, а не тим що колять. Мій край кричить від болю, а нам похуй, помниш? Мій край стогне від екстазу, а нам дружно тошно. Мій край хоче неба краюху, а ти давиш посмішку від вуха до вуха. Мій край душиться від сміху, за упокій святих і дурнів. Труни для друзів, трони для ворогів. Тони сили в пакетах і одиниці в сталі. Питання, ким ми стали? Відповідь, а ким ми були? Коли земля з-під ніг тікала, І тіпало кості за пару грам. Ти полюбиш цей край, Він в крові і хоче на зовні. Він в тобі і мені, і ми його душим. Дружно завалюємось в блядський гадюшник. І поки сонце пече дужо, Ми серед тісних стін і обірваних шпалер, як сніжинки кружимо. Заплітаємося в сіре мереживо, тужно.
2020-06-15 14:01:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2010
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3960