K0MVXV
В мурашнику духота, Блиснуть мандибули, як катани. Єретик несе сірниковий хрест. Личинки підростають, заміняють старих. Старі помирають їх ніколи не згадають. Єретик несе солому, як тарантул кокон. Велика мамка холодно гляне на своє дитя, Презирливо відправить на плаху блудного сина. Єретик готується до свята, завтра весь мурашник буде радий! Він зупиниться лиш на пару хвилин, Хітин нагріється і тіло звареться з ним. Єретик в надії молиться великому богу. Лапки сплітаються до купи і піднімаються вгору. Він його не чує, бог самовіддано, себе лінчує. Мотузка навколо шиї, тримає бога живим, Ось-ось ноги підкосять, бог засинає і пожинає плоди. Сьогодні свято - аутодафе. Єретик горить - амбвівалент. Сотні мандибул разом клацнуть і все. Дійство скінчилось, робота нас жде.
2020-08-15 19:07:00
5
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2011
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2668