Життя прекрасне
Joseph Slowly
(18+)
Знаєш друже, я хочу сказати, що це просто жах. Хочу промовити? Ні - прокричати, як їде дах! Хочу забути про це, як із фільмом, де бридкий кінець. Хочу сказати? Ні - прошептати: це просто піздєц. Коли кожного ранку розплющуєш очі й лежиш, Дивишся в стелю, через годину просто сидиш . Сидиш, а в очах пусто... Всепоглинаюча, досить порожня темрява, А в голові стрічка з пісні: " Після суєтних днів юності даремної". І як тепер існувати? Що робити далі? Піду газировкою запивати свої печалі . Дякую, що хоч не на алкоголь чи якісь наркотики замашки, Але до здорового життя мені як від повії до монашки. Ну добре - встав. Ввімкнув комп'ютер. Знову сів. Запустив браузер. Дивитимусь порно? Та ні, але скролитиму соц мережі, наче лазером. Пограюсь в якісь тупі ігри? Так, звісно. Знайду роботу? Ні, я ж весь час висну. Знову встану, пройдусь, піду похаваю Поїм, помию посуд, відчитаюсь перед мамою. Піду ляжу. Полежу. Подумаю. Засну. Прокинусь. Помучаюсь. Тяжко зітхну. І далі буду думати про сенс, про життя Коли ж я звернув не туди в бік небуття.
2023-01-18 21:20:52
1
0
Інші вірші поета
Кінець та початок Янгольські крила Абстрактне Той, що бачив більше за будь-кого з людей
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6221
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1610