Життя прекрасне
(18+)
Знаєш друже, я хочу сказати, що це просто жах. Хочу промовити? Ні - прокричати, як їде дах! Хочу забути про це, як із фільмом, де бридкий кінець. Хочу сказати? Ні - прошептати: це просто піздєц. Коли кожного ранку розплющуєш очі й лежиш, Дивишся в стелю, через годину просто сидиш . Сидиш, а в очах пусто... Всепоглинаюча, досить порожня темрява, А в голові стрічка з пісні: " Після суєтних днів юності даремної". І як тепер існувати? Що робити далі? Піду газировкою запивати свої печалі . Дякую, що хоч не на алкоголь чи якісь наркотики замашки, Але до здорового життя мені як від повії до монашки. Ну добре - встав. Ввімкнув комп'ютер. Знову сів. Запустив браузер. Дивитимусь порно? Та ні, але скролитиму соц мережі, наче лазером. Пограюсь в якісь тупі ігри? Так, звісно. Знайду роботу? Ні, я ж весь час висну. Знову встану, пройдусь, піду похаваю Поїм, помию посуд, відчитаюсь перед мамою. Піду ляжу. Полежу. Подумаю. Засну. Прокинусь. Помучаюсь. Тяжко зітхну. І далі буду думати про сенс, про життя Коли ж я звернув не туди в бік небуття.
2023-01-18 21:20:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5455
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2173