Про смерть
Ангеліна Пилипенко
. Життя - мов золота коротка нитка, Так жалібно серед невзгод бринить. Порватись вона може просто й швидко Й піде на це нікчемна чорна мить. Я часто думаю: чому несправедливо Всевишній долю одбирає в Нас? Хіба б не краще було вирости щасливо І добрим справам віддавать свій час? Не все ж так просто... всі кидають світ цей, Хтось половину відробив, хтось лише чверть, Хтось менше... Але все ж є найстрашнішим- Побачити в житті дитяти смерть. Скорбота чорна і нестерпне горе, Невже так рано - й вже потрібно йти? Батьківських сліз невиплакане море І біль, що небайдужим не знести. Зелене стебельце враз сірим й бляклим стане - То десь розбилось крихітне життя. Можливо, треба помочі давати Поки є час... і ще вороття?...
2018-10-28 14:27:51
1
0
Інші вірші поета
Лист для мами Золота Трійця( Поттеріана) Душевне одкровення Освободітєлі
Інші поети
regfery
@Arigus
Jibreal Suffrien
@Jibreal_Suffrien
Sharun
@sharunmani
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4312
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1836