Коли слова непотрібні
Негадано, мов пролісок весняний,
В моє ти серце раптом увійдеш.
Ніким донині ще не покохане,
Воно зопалу випалить: "Авжеж!"
Воно не знало справжньої любові,
Воно давно не вірило в дива..
Аж очі враз побачило чудові,
Й себе спитало: чи ж любов жива?
На жаль, я не сягну її рукою,
Свої думки уголос не скажу.
В домівці, упокрита самотою,
Черговий раз онлайню мережу...
Що розіб'єш - не склеїш вже навіки,
Ця істина, на жаль, не всім дана.
Зронили б срібний водограй повіки,
Щоб міжмістова рухнула стіна!
Нехай відповісти ти не зумієш,
Нехай ніколи не замкнеться круг,
Але колись, надіюсь, зрозумієш -
Ти просто мені більше, аніж друг!
2020-05-18 15:55:49
7
0