Коли слова непотрібні
Ангеліна Пилипенко
Негадано, мов пролісок весняний, В моє ти серце раптом увійдеш. Ніким донині ще не покохане, Воно зопалу випалить: "Авжеж!" Воно не знало справжньої любові, Воно давно не вірило в дива.. Аж очі враз побачило чудові, Й себе спитало: чи ж любов жива? На жаль, я не сягну її рукою, Свої думки уголос не скажу. В домівці, упокрита самотою, Черговий раз онлайню мережу... Що розіб'єш - не склеїш вже навіки, Ця істина, на жаль, не всім дана. Зронили б срібний водограй повіки, Щоб міжмістова рухнула стіна! Нехай відповісти ти не зумієш, Нехай ніколи не замкнеться круг, Але колись, надіюсь, зрозумієш - Ти просто мені більше, аніж друг!
2020-05-18 15:55:49
7
0
Інші вірші поета
Біль Ода дружбі(укр.) Творці Зимовий етюд
Інші поети
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Hell_ga
@Hell_ga
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2283
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2168