Найцінніший скарб
Навколо озирнися ти, людино У зір чітку картину ти прийми: Усе, що маєш - це твоя країна, Яка з тобою буде в дні пітьми. Твоє багатство - милозвучна мова, Що річкою перлинною лилась, Поблиски стягу синьо-золотого, Все те, до чого ворогові - зась. Живеш собі і ніби й не згадаєш, Яким же коштом маєш це? За що? Та певне, на дні серця споминаєш (Та ж точно, маєш серце ти якщо) Тих самих, що пролили ріки крові За те, щоб був ти там, де зараз є. Щоб не згоріли дні твої чудові І не злетіло в крах життя твоє. Борися, особистість, за свободу! Терниста буде стезя ця й крива, Та хочу донести я так народу, Безцінні, найкоштовніші слова: Незламна, суверенна і єдина - Хай збудеться одна з завітних мрій - Незмірний скарб, що зветься Україна - Й не буде духом сильних рівні їй!
2020-02-05 17:31:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5858
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4218