Вірші
Усе не гра
А для нас усе не гра:
І буря в стакані,
І дощ у фонтані,
А так не хватає добра...
Бо для нас все неспроста:
Вся велич в тумані,
Де сяють зорі п'яні
Й замовкають не наші вуста...
2
0
273
Сред літа серце крижане...
І бува ж таке на світі:
Сред літа серце крижане,
Воно теплом хладить у цвітті,
Як розуміння нажене...
У серці правда, кажуть, п'яна,
Вона ж п'яніє від тепла,
Одначе крига полум'яна
Сьогодні хладна й немала...
Я свому серцю вірю більше,
Ніж хладним розуму думкам,
Однак сьогодні все тугіше,
Не зрозуміть це язикам...
2
0
276
Це було в ніч, коли від дощу я тікав
Це було в ніч, коли від дощу я тікав,
Прохавши бійців із бетону мене врятувать,
Сред моря людей чогось я шукав,
Сред моря бетону не прийня́тно спасать...
І плакали янголи з неба
Під сміхи земних демонят,
А я все ішов і думав що треба
Згадати за думи малих немовлят...
Бо я ж посред міста мале немовля
І знаю лиш тільки за чим я прийшов,
Про мене у дощ не бетон вимовля,
Живий сред живого. Своє я знайшов.
2
0
253
А ми самі себе все травим
А ми самі себе все травим:
В очах спокута,
В крові отрута,
Самі до себе все лукавим...
1
0
199
Іспит у життя
Буває дума з неба в'ється,
Прискорює моє серцебиття
Й тоді мені здається,
Що я складаю іспит у життя...
3
0
220
Зорям✨
Я їхній величі корюся
І довгі ночі з ними говорю,
Із ними я нічого не боюся,
При них себе я сам творю...
Такі далекі і всевладні,
Такі близькі моїй душі,
Вони мовчать сред Світу ладні,
Поки пишу про них вірші...
Колись казала мені мама,
Що в кожній з них захована душа,
І хоч земний я син Адама,
Земля - далеко не межа...
0
0
263
Круела де Віль
(укр. переклад пісні)
Круелла де Віль, Круелла де Віль,
Породжена злою, то ж просто тікай…
Круелла де Віль, Круелла де Віль,
І страх на обличчі у себе шукай…
Хочеш бути приємним?
Або ж просто ручним?
А будеш таємним
Й як інші сумним…
Генаільна, тому без облич,
І сред божевіль
Ти мене клич
Круелла де Віль
Божевільною ти мене звеш,
А ще несповною розуму,
Але ж ти в кінці повзеш,
А веду гру без роздуму!
Життя у каЯнні –
Викинутий час,
І диявол в порівнянні –
Дає мені пас!
Я намагалася бути милою,
І чуттєвою в той час,
Але зараз стою над могилою,
Танцюю з божевіллям вальс!
Найдовша черга стоїть
Тут до пекла,
І що ж тут таїть,
Боротьба йде запекла
Попереду ж я,
Одягнена в шик,
Вже нема каяття,
Почуйте мій рик!
2
0
240
Your (my) eyes ignites hearts
Oh my little friend, please, don't cry!
Don't let your greatness just be shy
The fire in your eyes ignites hearts
Like dragons burn cities in old arts
Today you will obey the force of silence,
To shout tomorrow by power of the guidance!
Bridges have already been destroyed behind
They fall for honor of the future in your mind!
Take a deep breath and raise your head!
Oh yes, I see a smile, sadness just dead!
2
0
232
Доля
З сльози́ веселка народилась,
У холоді зродилося тепло,
У тузі дума звеселилась,
В пітьмі все світло - ремесло…
А ми ж Земнії раби долі,
Закуті барвами весни,
Все тяготіємо до волі,
Малюєм мрії ті, як сни…
Скупа та Доля вже на тих,
Хто з нею не зіграє,
Спитайте ви у всіх святих:
Хто ж з Долею не грає..?
© Андрій Лісовий
10.06.2021
0
0
397
Don't cry
Just in my life
I have a lot of space
To say myself "don't cry"
But has tears on my face...
I'm not afraid
To say that cry
Wound us like a blade,
But It's just a part of our life...
0
0
254
"Павтаріть"...?
Червоний Схід й багряний Захід,
О ні, не Сонця це сліди,
Це зла людського темний страхіт,
І кров з великої біди…
Бо мій народ загнали в скову:
Ті, хто скандує «Сможем павтаріть!»,
Я лиш скажу «Ніколи знову!» -
Не нашій пам‘яті старіть!
3
1
359
Свого не треба..?
Колись було - було та й і минуло,
І згасло прикро як стара зоря,
В невольній вольності втонуло
У грамотах розумного царя…
А ми сидим як і сиділи,
Корон, на благо, всім хвата,
Дарма діди за землю гомоніли,
Сред правнуків дурна лиш німота́…
Про шаблі знаємо з розказів,
Про битви знаємо з книжок,
Історію читаємо з наказів,
Й чужих шукаємо стежок…
Свого не треба, бо немає,
Немає волі сред брехні,
Й поки німо́та все дрімає,
Не буде спокою мені…
5
0
516
Лесі Українці
І на весь світ шукати треба
Ту долю славну і болючу,
Ту волю й витримку із неба,
Ту тугу стерпную, їдучу...
Вона ж все славила Вкраїну
Що болем краялась тоді,
Любила щиро Батьківщину,
І нарікала лиш собі...
Сміялась, плакала, раділа,
Дочка вона широкої землі,
Слова у думах лебеділа,
Та світле бачила в імлі.
5
0
540
Ночі
Чомусь я вірю ночі,
Її пустотній глибині,
І дав би зорям очі,
Нехай би бачили й собі…
Я скільки ночам дарував,
Напевно не злічити:
При них я думу чарував,
При них навчився говорити…
Я їх боявся й ними ж марив,
Бо є у них щось неземне,
Я їм ніколи ще не зрадив,
Й вони не зрадили мене…
5
0
453
Героям Крут...
Там десь вершилися закони,
Писались титулки договорів,
Ламались стáрії корони,
Точились леза ворогів...
А тут, де вóльная звитяга
І духи гетьманів-дідів
Де кістка княжого варяга
Вкраїни хрóнили синів...
Студенти, що на захисті віків -
До бою стали до загину!
Й ввійшли війська більшовиків
Не в дім, а в домови́ну...
Єднайте ж береги Дніпра,
Бо ран нам не забути,
Аскольд могили зберіга
Поки ми пам'ятаєм Крýти!
2
0
322
До гетьманів великих, до слави України...
Часи славні там, де й славнії гетьма́ни,
Що хоругви піднімали з-за вогнів гармати,
Це біля їх могил стоять і храми, і прочани,
Бо колисали Україну - як самого Бога мати.
Вся перша слава - ге́тьману Богдану,
Що духом волі поокроплював мечі,
Що сліпо ввірив в сладкую оману,
Яку співали царські палачі...
У храмах зло́тих гетьмана Івана
На віки вписані священні імена,
Та все ж кровить поранена Полтава,
І не приходить до Батурина весна...
Прийнявши про́ху вольну від народу,
Й наслідуючи славу прадіді́в
Павло Вкраїні да́рує свободу
Й воює з-поміж воїнів рядів...
Така то слава наша в України,
Прийня́та нами із самих небес:
Свої була́ви - і свої ж руїни,
Свої дари сред дариних чудес...
3
3
271
Тож стань сонцем серед ночі...
Тож стань сонцем серед ночі,
Постань зірками посред дня,
Відкрий для світу свої очі,
Ти все ж людина - не ягня!
Палай вогнем і під водою,
Зрости троянди на снігу,
Не будь сред світу сиротою,
Плекай завжди свою жагу!
2
0
245
Він душу дав, щоб ти пожив
Він душу дав, щоб ти пожив,
Йому ціни немає вище,
Поки ти спав, то він служив
Його домівка - попилище...
Він там ночує десь окопі,
Зі страхом ранок зустріча,
Ти ж тут, удома, у Європі,
Вигулюєш елітне собача...
Йому не треба твої гроші,
У нього радість - боротьба,
Будь просто вдячний за розкоші,
За мирне небо в немовля...
10
4
392
Все ж люди просто люди
І в листі жовтому усюди,
В осінніх снах меланхолій
Все ж люди просто люди -
Шукають сенси своїх мрій…
Такі святі для них місця
Укриті золотом природи,
Де місяць сонце зустріча
І молить гарної погоди…
Там сяють міста ліхтарі,
Де вітру хладного етюди,
Там мріє дехто уночі,
Все ж люди - просто люди…
7
0
329
До братів по нації: вільних і невільних...
Пийте, браття, поки п'ється
Із чаши вольно́сті,
Бо й не тихо уже в'єтсья
Терéн чужо́й злості...
Не лягайте уже спати,
Не треба, наспались,
Треба й ніччю панувати,
Аби не зламатись...
Вдень будуйте місці стіни,
Уночі моліться Богу,
Все про славу України,
Про її перемогу...
І моліте і благайте -
Цього не стидайтесь,
І до бою ставайте,
З братами єднайтесь!
Не цурайтесь свого краю,
Й шляхів не шукайте
До чужого того "раю" -
Своє ви плекайте!
Не чекайте нагороди,
Ні срібла ні злота,
Воля ваша - святі води,
Неволя ж - болота...
Не кричіте про неправду,
Самі ж винуваті,
Збудували так громаду,
Не чорти трикляті!
Збудували так громаду
Ті добрії люди,
Хто повірив маскараду -
Дурні і приблуди...
І поки керують нами,
Слуги царськиїх послів
Не прийти братам до тями,
Й від глибоких вірних слів...
6
0
400
Хранімо ж, люде...
Як мало вже залишилось тинків,
І глечиків не битих під тропами...
Не крутятся вже крила вітряків,
Не святять люди землю голими стопами...
Не носять літні вишитих хусток,
А молоді - забули вечорниці,
Не ходять хлопці більше у ярок
Співать пісні закоханій дівиці...
Затихли вже кобзарські струни,
Стоять й литаври з пилом у кутку,
Не чути вже як плачуть сурми,
Усе чекають люду доброту...
Часи ідуть й стирають пам'яті кордони,
Хранімо ж, люде, націю свою,
Її історію, традиції й закони,
У мирі, злагоді й в бою!
8
1
338
Жовті Води
Ох дуби ламати легше,
Ніж козацькії шаблі,
Ох, для ляхів оце вперше -
Уся шляхта на землі...
Тут хвалене військо кронне,
Перейшло Жовтую вод,
Тут співали похоронне,
Для ворожих воєвод...
За гетьманом слідом тихим
Йшли татари, й Тугай-бей,
Будувати ляхам лихим
Жовтоводський мавзолей...
Сонце сходило й сідало,
Бій за боєм все ішов
Бо короні завжди мало,
Восьмий місяць вже зійшов...
Тут Потоцький вже й відходив -
В оборону перейшов,
Та лиш в лишенька заходив,
Тут і смерть свою знайшов...
Так почались перемоги
Батька-Хмеля у боях,
Так почалися тривоги
Та й у польськиїх краях...
7
2
306
Берестечко
Ми молили перемоги,
А звели кінцям кінці,
Ми просили допомоги,
Та зосталися сліпці...
Як не кляли злого ляха,
Як не плакали мечі,
Крізь болот шукали шляха,
Не під сонцем - уночі...
Відійшло татарське військо,
Що союзником клялось,
Ще й по-тихому, злодійсько,
В договорі так не йшлось!
Навздогін пішла кіннота,
Із Хмельницьким в голові,
А татарам - тільки злота,
Хоч й втопайте у крові...
Поки спали польські сили,
І Потоцький й Казимир,
Козаки шляхи світили,
Їм не треба польський мир!
Берестечко - тепер цвинтар,
Для козацьких рідних душ,
Тут поліг не один лицар -
Український добрий муж...
Й проросло тут маків поле,
Богуна сльоза стікла,
Ой літай, літай соколе,
Ти - козацькая душа
6
1
333
Ціна правди
Чому ж безцінанна наша правда
Така дешевая тобі?
Чому брехня, та, що є зрада,
Горить в душевному огні?
Тому, що винна тільки влада…
«Та, що сидить, як на коні».
Ні в чом «не винная» громада
«Живе погано»… Чом би й ні!
І тисячі людей – то стада,
Що на великому одрі
Всі хором скажуть: «То є ЗРАДА!» -
Сидячи по вуха у багні…
І твоя правда просто пада,
Неначе у страшному сні…
Й яка б не була та армада,
Згорить в гарячому вогні…
4
1
403
Бісе-друже...
Чому, розкривши свої крила,
Закрили очі другу ми?
Така важка бетонна брила
Сягнула в небі висоти…
Трудилися роками разом,
А овації тобі…
А почув я переказом,
Будь-то друзі – хоробрі.
Мати друга – мати все,
Правду б, тільки мати…
А збрехавши, бісе-друже,
горобця вже не спіймати…
2
0
485
Так просто...
Золото успіху, мить визнання.
В слабкості духу - слова зізнання…
Спів про любов і думка свята -
Все це так просто зветься життя…
6
1
501
Життя як воно є
Дехто так дума, що й думи нема.
Той сліпень, що баче - глухому співа.
Що нищий - той скаче, а вищий сидить.
В важкій голові і розум скрипить.
Та криком кричала, що вона геть німа.
А ледарь за всіх позбирав вже жнива.
Оратор з трибуни годину мовчить.
Страшна що вжитті, зі глянцю сліпить…
6
1
693
