Ну?... Кричи!
Alice Fantomhife
Коли здається от він, мій фінал, Коли вогонь лице моє ховає, У той момент є вище всіх похвал Почути, що тебе комусь не вистачає. Коли мій сутінковий світ вже майже змерк, Коли безмовний крик твій серце роздирає, Коли уже не за порогом смерть. Тоді лише душа моя літає. Бо крик той я шукала все життя, Бо в пошуках ішла на різні жертви. Нехай помру... Нехай без каяття... Мені лиш хочеться щасливою померти...
2018-01-29 18:53:34
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Alice Fantomhife
, дякую, мені приємно, що хоч комусь вони подобаються))) Тільки будь ласка, на ваші, а твої, мені всього 16
Відповісти
2018-01-30 17:35:58
Подобається
Інші вірші поета
Чийсь кат Мої вечори Мости між душами Щось казкове
Інші поети
Zeen
@Blue_Bliss
Shina
@Sheena
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3546
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2963