Ну?... Кричи!
Alice Fantomhife
Коли здається от він, мій фінал, Коли вогонь лице моє ховає, У той момент є вище всіх похвал Почути, що тебе комусь не вистачає. Коли мій сутінковий світ вже майже змерк, Коли безмовний крик твій серце роздирає, Коли уже не за порогом смерть. Тоді лише душа моя літає. Бо крик той я шукала все життя, Бо в пошуках ішла на різні жертви. Нехай помру... Нехай без каяття... Мені лиш хочеться щасливою померти...
2018-01-29 18:53:34
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Alice Fantomhife
, дякую, мені приємно, що хоч комусь вони подобаються))) Тільки будь ласка, на ваші, а твої, мені всього 16
Відповісти
2018-01-30 17:35:58
Подобається
Інші вірші поета
Поїзди і сни Прошу... Мої вечори Кров і сльози
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5692
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2063