Мої вечори
І дощ накрапує тихенько, Змиває з світу все сміття. І я сиджу, як миш сіренька, І згадую своє життя... Я згадую усі тривоги І вимітаю непотрібне. І вже розходяться дороги, І давні спогади поблідли. Всі осені, літа і зими... Всі ранки, ночі, вечори... Від спогадів мені так зимно, І пам'ять у мені горить. А вдень сміюся і радію, Зі всіх негод і бід сміюсь, А вечорами тихо млію - Я так цього всього боюсь!...
2018-03-15 19:06:38
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Діана Панчук
Шановні читачі! А ви теж чули це ритмічне звучання мелодії вірша?))😌👍
Відповісти
2018-03-15 23:59:29
1
Alice Fantomhife
@Діана Панчук Дуже дякую, мені приємно)))
Відповісти
2018-03-17 13:18:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12404
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3456