Другові
Ти знаєш, як важко любити тебе? Коли мене наче і не помічаєш. Коли звиклий погляд мою душу рве, Коли я й не знаю, чи ти мене знаєш... А небо, як звично, таке голубе, А зорі і далі, і знову яскраві. Я іноді так ненавиджу тебе. Та все ж розумію, що люблю насправді. Ти, ніби та зірка, освічуєш шлях. Ти, ніби отрута, мене убиваєш, О як би хотіла розвіяти я Оте, чого так мені не вистачає... А як би хотіла забути це все, Не мліти від доторку ніжно-далекого. Я дуже хотіла б забути тебе... Та, навіть для мене це дуже нелегко. І знову чекаю, як зливи в полях, Невільного дотику мило-звичайного. Ти все ще, як зірка, освічуєш шлях. Та вже не мені, а комусь "надзвичайному"...
2018-02-02 20:23:32
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Юлія Гаргат
Дуже гарний та життєвий вірш. Читаючи його я розумію, що і сама знаходилась в такій ситуації яку ти описала у вірші, і це дуже незвично і приємно читати. Я просто обожнюю такі вірші де одразу відчуваєш сам мотив, настрій і зміст вірша. Дякую за такий чудовий вірш❤
Відповісти
2018-02-02 20:34:26
Подобається
Alice Fantomhife
@Юлія Гаргат Дякую за похвалу, мені дуже приємно, бо не завжди легко писати про почуття, які не так давно відболіли в мені самій... Ще раз дякую за увагу та коментар
Відповісти
2018-02-02 20:36:26
1
Юлія Гаргат
@Alice Fantomhife я дуже тебе розумію, бо і сама часто перебуваю в таких почуттях. Тому це заслуговує уваги, бо про почуття найважче писати)
Відповісти
2018-02-02 20:37:28
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1450
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2031