Забута любов
Я майже забула, я чесно вже майже забула, Тебе, наші дні і ті зустрічі поміж дощів. Любов моя, як корабель від причалу відбула, Вже не вернеться, так я думала собі... Вона ж вернулась гострим лезом І прямо в душу, так глибоко... Вона мукою стала легко, І не відходила, завжди збоку... Я її не віджену більше. Я не зможу, я просто слабша, Ніж тоді, коли був ти інший, І я також була інакша. Хай живе собі поряд зі мною, Я її не допущу знов близько. І ніколи не буду собою, Хай це буде і підло і низько.
2018-02-05 08:28:50
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2288
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5294