Вмій обирати
Олександр Гусейнов
Багато на світі вродливих жінок Але мізками думай, вгамуй свій кийок Не ціним що маєм, бажаєм нові Та далеко некожна підходить тобі Не ведися на вроду, на гарну фігуру А кохай за характер, за добру натуру Краса є невічна, колись вона зникне - Ну, ти і дурень! - душа в тобі крикне Не слухай нікого, а слухай себе Життя є невічним і швидко мине За те що не вмів ти як слід обирати Не буде із ким на той світ відлітати Старець у чорнім час твій забрав А ти так ніколи й кохання не знав Мізками думай, прислухайсь до душі Щоб прожити щасливо життя на Землі!
2020-09-28 19:30:17
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Шима Суда
😍
Відповісти
2020-10-05 20:37:15
1
Cara Ebon
👌🏻😍
Відповісти
2020-11-30 08:40:42
1
Інші вірші поета
Моє життя несолодке... Вірш до містичного твору "ЗЦІЛЕННЯ" ДО НЕЇ Скінчилось літо!
Інші поети
Safiyyah Orlovic
@SafiyyahOrlovic_99
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3990
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12311