Вітер дико віяв
Олександр Гусейнов
Вітер дико віяв, за вікном лив дощ Це був недобрий знак, щось їх попереджало Остання їхня ніч, не вистачає місць А взавтра в інше місто він вже відїджає Вона його чекає. Він в серці назавжди Впевнена у ньому більше ніж в собі Збирались одружитись, під вінець піти Та мрії зруйнували чужини краї... Один невинний погляд в очі незнайомці Пробрав коханням серце, до душі дістався Її образ в голові завис як в фотозйомці Триматись він не міг і невідомій здався...
2020-02-28 20:27:50
11
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов це просто слова, чи почуття на папері?
Відповісти
2020-03-31 20:33:11
1
Олександр Гусейнов
@Вікторія Прохоренко Слова)
Відповісти
2020-03-31 20:40:02
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов ясно
Відповісти
2020-03-31 20:48:21
1
Інші вірші поета
Вірш до містичного твору "ЗЦІЛЕННЯ" Малий Сашко десь безвісти пропав... О, Анжеліко... Я не палю, але сьогодні...
Інші поети
Syram
@Syram
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11840
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2042