Вітер дико віяв
Олександр Гусейнов
Вітер дико віяв, за вікном лив дощ Це був недобрий знак, щось їх попереджало Остання їхня ніч, не вистачає місць А взавтра в інше місто він вже відїджає Вона його чекає. Він в серці назавжди Впевнена у ньому більше ніж в собі Збирались одружитись, під вінець піти Та мрії зруйнували чужини краї... Один невинний погляд в очі незнайомці Пробрав коханням серце, до душі дістався Її образ в голові завис як в фотозйомці Триматись він не міг і невідомій здався...
2020-02-28 20:27:50
11
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов це просто слова, чи почуття на папері?
Відповісти
2020-03-31 20:33:11
1
Олександр Гусейнов
@Вікторія Прохоренко Слова)
Відповісти
2020-03-31 20:40:02
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов ясно
Відповісти
2020-03-31 20:48:21
1
Інші вірші поета
Древо пам'ятає Забутий друг Жив минулим... Постать в темряві
Інші поети
Світлана Корнійчук
@svitlana_korniychuk_ehci
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5098
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2505