Нечисть
Олександр Гусейнов
Світанок бачить сильний грім Дощ червоний, він із крові Стоїть пекельний грішний дім Тримається лиш на підкові Там зло сховалось, там нечисті! Їх час прийшов, пора назад А на диявольськім намисті Проводить відьма свій обряд Вона підстилка для чортів! Вона повія для рогатих Кожен з них мав що хотів Насолода для потвор багатих Вона із ними розважалась Хаос сіяла та горе Над невинними знущалась Мертвих душ червоне море Грішний дім збирав гріхи Усі що є, що можуть бути Дрижить стіна, тремтять дахи І грізний рев з небес вже чути Він не витримав, прийшов Божа кара неминуча І пролилась пекельна кров І згинула вся нечисть злюча Добро - добром, та всьому є межа Якщо її хтось хоче перетнути На землю йде творця душа Щоб злісне зло з планети збути!
2020-08-11 18:09:57
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
Дуже емоційно та гарно, молодець 💝😍
Відповісти
2020-08-11 18:11:20
1
Олександр Гусейнов
@Фαйղα Եօթթí #AР #FN Дякую😉
Відповісти
2020-08-11 18:11:34
1
Олександр Гусейнов
@Svsrch Хорошо👍😉
Відповісти
2020-08-12 10:48:01
Подобається
Інші вірші поета
На кожен товар... Самотня Я не палю, але сьогодні... Я стою перед...
Інші поети
Poet of Dark Rose
@Poet_of_Dark_Rose
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2175
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12394