Стихія
Сухеє мокре листя, Прилипло до кісток, Хрустіло з кожним кроком, Проникаючи в нутро. Думки навіяв вітер, Що поряд йшов у крок, Мене він надихає, Надає потрібний штовх. Давай посидимо у двох, У полум‘ї не будемо горіти, Захлинатись будем у воді, Та між листями ховатись. Випробування дали нам зірки. Місяць оспівують поети. Чи нам у пошуках себе, Не вимикати б ясне світло? Бо вже забрали все, Не ми. Природа та поети.
2022-12-13 21:08:01
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3851
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1448