Стихія
Сухеє мокре листя, Прилипло до кісток, Хрустіло з кожним кроком, Проникаючи в нутро. Думки навіяв вітер, Що поряд йшов у крок, Мене він надихає, Надає потрібний штовх. Давай посидимо у двох, У полум‘ї не будемо горіти, Захлинатись будем у воді, Та між листями ховатись. Випробування дали нам зірки. Місяць оспівують поети. Чи нам у пошуках себе, Не вимикати б ясне світло? Бо вже забрали все, Не ми. Природа та поети.
2022-12-13 21:08:01
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1828
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1791