Вона
І скільки б вона не кричала, Між кронами дерев її ніхто чув. Вона була, самотня, обідрана у білій сорочці. Беззахисно кружляючи стежками. Звірі її не боялись, але й блище ніхто не підходив. Залишавши її саму, з поглядом хижого птаха. Коли вже голос зірвався, а на ногах виступила перша кров, Вона вирішила присісти й чекати світанку. Десь палало полум'я, хтось когось розшукував. Десь літала птаха, а хтось тихенько спав. Зайшовши в воду по коліна, Вона змивала з себе бруд та кров. Волосся прилипало до оголених плечей, А місяць підсвічував оголену росу. І як би довго вона не кричала, Її ніхто у тому лісі не чув. Тому вона просто кружляла, Лякаючи навколишню красу.
2022-10-05 12:03:10
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1872
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2528