Легенький вітер

Відьма

Чому мені сумно? Не знаю... А плакати хочу щодня. Сльоза тече як криштальна. По щоці й на скло від вина. Відкрию вікно у погоду, Сумну й таку дощову. А вітер подує зі двору, І висохнуть сльози суму. Доп'ю вино я в цей день, Поїду з місця страшного. Забуду я очі твої. Лиш вітер не забуде нікого.

2018-07-27 02:02:52

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Відьма

💞

Відповісти

2018-11-11 09:37:24

Подобається

Інші вірші поета

Знайдіть мене в пожовклих листях Думки, знаєш Пуста сцена Місяць

Інші поети

Eiffel

@Miss_Eiffel

Kitisha Jeetoo

@kitisha

Sweet_ k452

@sweet_452

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3374

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2684