Місяць
В мене сердце сьогодні вперше заболіло.. Такого не траплялось вже кілька місяців. Я би вийняла його зі шкіри, З оголонех, ошрамлених грудей. І запитала б дивлячись повільно, Чому як скло,  ти ріжеш нутрощі мої. Ти пам'ятаєш всі страшні  прокляття, Згадуєш часи дешевого тепла. У спогадах забутись хочеш, Та там підчікує лише біда. Чи забуло ти, як повний місяць відпускав твої страждання? Як рани медом замастив не давши вмерти? Чи просто мед скінчився... Та місяць повні  оберти зробив. Скажи мені чому ти б'єшся?
2022-09-27 20:28:14
6
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4091
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4834