Ніч
Відьма
Вона вигиналась від його дотиків, Стискала білу ковдру від насолоди, Не в змозі й вимовити слова. Його пальці блукали по її стегнам, А очі зосереджено споглядали, За кожним різким рухом. Коли вона набирала повітря, Він її цілував, знову його забираючи. Ніч лише почалась, але вже була нестерпно довгою. Вона вигиналась від його дотиків, Їй подобалось як він важко дихав, Вона раділа його бажанню, Й знала що це надовго. На ранок прийдуть старі проблеми, Серце знову вернеться у груди. Але зараз вона тремтіла від його клятих дотиків. Не вимовляючи жодного слова.
2022-10-12 08:13:16
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ліса
Мені здається я знає хто тут до чого, ух) Як файно
Відповісти
2022-10-12 08:55:32
1
Відьма
@Ліса хе хе хе
Відповісти
2022-10-12 08:59:30
Подобається
Інші вірші поета
Місяць Пуста сцена Вибач Щось нове
Інші поети
His Queen
@his_queen0926
JENOVA JACKSON CHASE
@PercabethNewt
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2435
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2037