У Каті
Агнія Бурне
Постукав у вікно промінчик золотий Ранкова днина розлилась в кімнаті. І вітерець солодкий і пухкий Заплутався в волоссячці у Каті. Вона прокинулась і піднялась на ноги. Надворі щебетали солов'ї дзвінкі. А вдалині, обабіч край дороги Скитались хвилі-мокрі і п'янкі.
2019-06-28 23:00:09
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Євгеній Назаренко
Хороший стих)
Відповісти
2019-06-29 08:13:46
1
Агнія Бурне
@Євгеній Назаренко ніжний-ніжний) дякую
Відповісти
2019-07-01 07:19:25
Подобається
Інші вірші поета
МЕТЕЛИК Коли хочеш їсти, а нема. ЖУК ТА БЛОХА Усе пройде...
Інші поети
Iryna Markova
@iryna_markova
Tamya Lopez
@billie_diamonds_vida
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
44
7
1194
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1407