У Каті
Постукав у вікно промінчик золотий Ранкова днина розлилась в кімнаті. І вітерець солодкий і пухкий Заплутався в волоссячці у Каті. Вона прокинулась і піднялась на ноги. Надворі щебетали солов'ї дзвінкі. А вдалині, обабіч край дороги Скитались хвилі-мокрі і п'янкі.
2019-06-28 23:00:09
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Євгеній Назаренко
Хороший стих)
Відповісти
2019-06-29 08:13:46
1
Агнія Бурне
@Євгеній Назаренко ніжний-ніжний) дякую
Відповісти
2019-07-01 07:19:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1788
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1665