Любов-дар природи.
В дівчину я закохався просту. Знаю, любов - дар великий природи. Серцем сподобав косу золоту, Душу прекрасну, незрівнянну вроду. Встрів я привітну її у саду. В груди тоді щось приємне запало. Хто її викохав гарну таку? Що променисту красу дарувало? Чую навколо весняні пісні, Вогник кохання незгасно палає, Хочеться крикнуть, хай чують усі: "Дівчино люба, тебе я кохаю!"
2019-06-27 21:50:44
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asteriya
Як гарно😍😆✨😣😳
Відповісти
2019-06-27 21:56:00
1
Агнія Бурне
@Asteriya , привіт. Так, мені також так здалося. Щось навіяло на морі😉Дякую
Відповісти
2019-06-27 21:57:13
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1874