Крила
Я йшов лiсами темними,
Полями неозорими,
Покосами зеленими,
Пiщаними просторами.
Мочились ноги росами,
Чоло потами змилося,
Вiтрами буйнокосими
Серденько оповилося.
Вiдняв у птаха крила я
Зробив його безпомiчним,
До тебе, зiрко милая,
Я линув небом сонячним.
Я став крилатим, сильним став
Iз синяви високої
Тебе до себе позивав
Не знав нi сну, нi спокою.
А ти-земна з тисячолiть,
З невиросшими крилами
Так мовила у вiдповiдь:
"Я вся в гаях, садах живу.
Покинь свою ти синяву."
Почувши цi слова твої
Злетiв я в небо скiльки мiг,
ще озирнув всю шир землi
I опустивсь тобi до нiг...
2019-06-17 09:45:02
2
0