Загублене серце

Агнія Бурне

Мiсяць зiйшов на небо З нiччю боротись смiло, Але не такий вiн, як сонце Невмiє свiтить так умiло. Сестри зiрки йому в помiч, Але все-одно все не те це. Чи допоможуть знайти вони вихiд Тому в кого iм'я-"Загублене серце"? Чи освiтять дорогу на роздорiжжi, Ту, по якiй потрiбно iти? Чи, можливо, залишать Загублене серце, Без вибору i без ходы? Але ж рухатися так потрiбно Вперед, вперед i знов вперед, Щоб не залишитись загубленим, Щоб заспокоiти себе...

2019-06-22 21:17:22

Інші вірші поета

Ти - спогад Коли хочеш їсти, а нема. Любов-дар природи. #назлобудня

Інші поети

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

dishka1234_AWT

@dishka1234_AWT

N M

@_winter

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2946

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5092