У НЕБІ...
Я у небі ховаю цілунки твої... Я між хмар своє серце пускаю... І летять, немов птахи, у теплі краї Мої сни...Їх ніхто не впізнає... Вони темні й водночас наповнені сонцем... Вони вдавано радісні і гомінкі... Я тримаю їх довго у своїй долонці І сама вже не знаю насправді ж які Мої сни...у яких я тонула до ранку, У яких була туга й надія жила... Я сміялась...і плакала...і до світанку Ледве дихати й вірити ледве могла... Знов ховала у небі цілунки твої, І між хмар своє серце пускала... І летіли невпинно мої журавлі, Яких я у тобі відшукала...
2021-04-26 16:43:25
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Гарно!😍
Відповісти
2021-04-26 18:29:25
1
Зоря́на Ніч
Відповісти
2021-04-26 18:29:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3275
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2029