ГОРДІСТЬ

Зоря́на Ніч

Моя гордість - не стильна прикраса,- не до всього пасує чи личить. Її навіть не видно одразу, Хоч всередині серця стовбичить. Моя гордість - ошатне люстерко, - В нім я бачу лише ідеальне. І солодка вона, як просекко, І нудна, як усе тревіальне. Я її не ховаю в засіки, І у скрині її не тримаю, А кладу собі прям на повіки,- Хай мене від людей захищає. Але з часом вона тисне очі, Й заливає сльозами обличчя... І позбутись я гордості хочу, Хоч вже дуже вона мені личить. Я її вириваю із серця, Бо шматує вона мені душу. Я не зможу без неї, - здається, Але все ж попрощатися мушу. Моя гордість - зовсІм не прикраса. Не пасує мені і не личить. Це кайдани! Це сльози й образи... Вона друг, який зла тобі зичить...

2021-04-27 10:17:38

15

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Зоря́на Ніч

Думаю, кожен з нас, як і прикраси для тіла, обирає їх і для душі...а от чи всі вони нам пасують?...Хто його зна🙂

Відповісти

2021-04-27 10:24:57

Подобається

Adaira

Цікаве бачення "гордості", та й сама поезія до вподоби😊

Відповісти

2021-05-06 11:13:43

1

Зоря́на Ніч

@Adaira 🤗 ❤🌷

Відповісти

2021-05-06 15:49:54

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12335

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2770