Так страшно
Ти думаєш, в мені замало страху.
Живу так, ніби у яйце сховала голку.
Чи може просто вже немає даху,
Бо лізу у тенета бісів змалку.
Глибока темна оксамить ночей
Мов кличе мене поринати
У її брудні казки. Шукати
Блиск сапфірових очей
Та білих ікл, що можуть покусати.
Як піде дощ,
Сміятимусь під гуркіт грому.
Як вабить літаки аеродрому
Чорних хмар могутня товщ,
Як птаха, мене прикро вабить
Височінь, оманлива блакить.
А мені лячно, як погляну на людей.
На їхню гру за гроші про життя.
Вар'ятське щастя без думки вороття
З країв забутих мрій, закинутих ідей,
Полону вихідних, дорослого буття.
Ти кажеш, у мені замало страху,
А мені страшно повсякчас.
Так страшно, що може вже й немає даху,
Але є віра
У майбутніх нас.
2021-07-09 10:01:06
1
0