Закохана навічно
У кожної ріки життя є пам'яті береги,
Буває, чутно вночі, як над ними плачуть зірки.
Без сили мріяти й шукати нові стежки,
У танці з минулим думку кружляють білі зимові сніги.
Вночі я у місті, де час не тримає за руку.
Де є потреба забутись, сміятись з улюблених фільмів,
Дихати. Бачити. Блукати поміж знайомих ритмів.
Світає… і відчуваю загоєну давню розлуку.
Дзвінок телефону - постріл у серце, у тиші
Відлуння сягає боязкої душі,
пірнає у воду
Давніх забутих думок і пам'яті міцного льоду.
Щось підступне і тепле розквітає у грудях і нижче.
Кохати тебе. Це так вже природньо і звично,
Як дихати. Най просто знаю: там десь ти є.
Мабуть, це я. Це моє.
P.S.: Закохана навічно.
2021-06-16 10:49:01
3
0