Дівчина-Весна
Юрий Voituk
Весна крокує Україною! В блакитно-жовтому вінку, палахкотить її небесна вишиванка, як жар виблискує на ній. Густе волосся падає на плечі, ступає босоніж вона. В обіймах юної дівчини, лазурний льон, жовті, як сонечко кульбабки, переплелися в барвистому танку. Ступила Дівчина в мої простори, І пензлик бережно взяла, палітру ніжних акварелей розвела. Намалювала білим гроном черемхи, рожевим абрикоса пелюстки. У мальви пуп'янки червоним, оранжем крапельки айви. Вдихнувши аромат Весни, моя душа кохання просить. О, Весно, юна Весно! Я скучив за тобою вік. Я пам'ятаю твої очі, і поцілунок на вустах. І темно-чорні твої брови, І ніжний дотик до руки.
2020-08-08 07:02:35
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Игорь Демин
Ура, ура, ура! Самый мой любимый стих! Признаюсь, я не очень хорошо знаю украинский язык, но, цитаты и слова из этого стиха, я повторяю практически каждый день. Люблю этот стих, автору - спасибо огромное!
Відповісти
2020-08-28 03:35:36
Подобається
Інші вірші поета
Темная нічка Небесна сотня Герої України О, Україно
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Rain Drops
@raindrops
Eperke15
@Eperke15
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2539
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3124