О, Україно

Юрий Voituk

О, Україно, Україно, ненечко моя! Проллються ж сльози , на твою святую землю. Роздертую країнами, як олені вовками, -дай силу й віру, матінко моя! І нищуть землю нашу окупанти, Сепаратисти, влада й зрадники народу. Крадуть твої багатства і свободу , Чорти, нікчеми золоті. Тож любі браття, українці! Давай зберімося в один кулак! Вернемо силу нашу й землю! І нанесемо руйнівний удар!

2020-08-08 05:47:06

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Игорь Демин

Смело, очень смело! Я несколько раз прочитал этот стих, чтобы понять всю боль автора и любовь автора к Украине, своей родине, своей стране. Дорогой Юрий, Вы меня взбудоражили этим стихом , я размышлять о нем буду, мне хочется прочувствовать тоже самое, что чувствовали Вы, когда писали этот стих.

Відповісти

2020-08-18 03:41:17

1

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3631

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5177