Ти не один

Юрий Voituk

Я знаю - життя не легка річ! Я знаю, яке важке твоє життя. Хоч не показуєш ти виду свого, Хоч біль ти ховаєш в душі. Все одно я тебе розумію, Все одно я з тобою завжди. Ти не думай, що сам ти на світі , Подивися за спину свою. Я ніколи тебе не залишу, Я завжди на твоїй стороні. То ж міцно тримайся за мене , Ти в світі уже не один!

2020-08-08 06:03:05

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Игорь Демин

Знаете, Юрий, этим стихотворением Вы мне напомнили одного моего самого близкого друга. Хотя между нами сейчас некоторые расстояния, но ближе и роднее нет его. Он как ангел, всегда рядом, стоит только обернуться. Я с вашего позволения хочу посвятить ему эти стихи. Ещё раз большое Вам спасибо, очень приятно начать свой день с порции хорошего стиха.

Відповісти

2020-08-19 03:34:44

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1545