Прірва

Ярина Залужна

Я сиділа на краю прірви І сльози капали з кінчика носа, Я розуміла, що один неправильний подих вітру І я каменем вниз полечу. Я боялася до смерті, Але сил вже не було. Сама б я нізащо звідти не пішла. Лиш правильний подих вітру мене б врятував. Я сиділа на краю прірви. Сліз вже не було в моїх очах. Я лиш тихо благала, щоб хтось Прийшов мене врятував. Я дивилася в прірву, Вона дивилася в мене. І страху вже не чула я. А вона лиш тихо шепотіла "Стрибай" .

2023-03-06 07:10:59

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

ВАВ 🤩 Сильно написано й гарно, цей твір мене зачарував.

Відповісти

2023-03-06 07:55:51

Подобається

Ярина Залужна

@Сандра Мей дякую, дуже приємно 😊❤️

Відповісти

2023-03-06 07:56:27

Інші вірші поета

Безнадійний романтик Прогулянка містом Годинник Вінець гордості

Інші поети

N M

@_winter

Eliza

@Lourie

Venti//

@ArchontOfFreedom

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5681

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4996