Прірва
Я сиділа на краю прірви І сльози капали з кінчика носа, Я розуміла, що один неправильний подих вітру І я каменем вниз полечу. Я боялася до смерті, Але сил вже не було. Сама б я нізащо звідти не пішла. Лиш правильний подих вітру мене б врятував. Я сиділа на краю прірви. Сліз вже не було в моїх очах. Я лиш тихо благала, щоб хтось Прийшов мене врятував. Я дивилася в прірву, Вона дивилася в мене. І страху вже не чула я. А вона лиш тихо шепотіла "Стрибай" .
2023-03-06 07:10:59
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
ВАВ 🤩 Сильно написано й гарно, цей твір мене зачарував.
Відповісти
2023-03-06 07:55:51
Подобається
Ярина Залужна
@Сандра Мей дякую, дуже приємно 😊❤️
Відповісти
2023-03-06 07:56:27
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3238
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13393