Якби...
Оксана Климко
Якби уміли ми любити і прощати, Якби уміли гостям двері відчиняти, Якби не заздрили,не насміхались,не гнобили... Якби допомагали й розуміли. Якби уміли руку подавати, Якби навчилися минуле відпускати. Якби усі батьків ми поважали, Якби ми свою дружбу цінували... Якби навчилися ми гумор розуміти, Чужому щастю вміли ми радіти. Якби своє навчились цінувати, Уміли ми терпіти і чекати. Якби не знали слова"вороги", Тоді...тоді напевне,що не було би війни... Подумай,варто це і чи це треба?..., І в першу чергу розпочни із себе!
2020-10-09 14:52:29
6
0
Інші вірші поета
Дякую,солдате! Деградація суспільства. Коханці. Відкрий свої очі.
Інші поети
lorestla
@lorestla
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1105
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1427