Відкрий свої очі.
Оксана Климко
Відкрий свої очі —побачиш життя, Зрадіє серце, заплаче душа, Забудь все погане,згадай про добро, Тоді ти відчуєш в житті лиш тепло. Та важко відкрити,бо сльози течуть, І рани болючі лиш смуток несуть. І я сумувала,і сльози текли... Та раптом згадала,що десь,там,є ти... Та хто ж ти?І де ти? Хто мрія моя? Мабуть добре серце і щира душа... Якби ж то знайшлася людина така, Йому б я віддала все своє життя. Та раптом здається,що світ вже пустий, Ідеш ти по ньому і наче сліпий, Не бачиш нічого,лиш синєє небо, Й здається,що хтось там,чекає на тебе... Та раптом подумаю я несвідомо, Що хтось там чекає на мене удома: Усі мої друзі і моя сім'я, Й можливо десь там,добре серце й душа ... Це ж є моє щастя... Й прокинулась я... Відкрила я очі і впала сльоза— Повільно тоді підійшла до вікна... Це ж є моє щастя,уся ця Земля. Не важко відчути,що ти не сама, Лиш очі відкрий —і побачиш життя!
2021-03-25 12:46:56
5
0
Інші вірші поета
Героям Небесної Сотні! На вічну пам'ять... Чому так скучно стало в світі жити?! Коханці.
Інші поети
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1410
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523