Про-позиція

Марина Попова

Вітер північний, А параметри не в нормі. Я спантеличено Рахую Всі можливі відбої Старих кораблів, Що далеко у морі. У бурі, У громі, На дно йти готові. Напнувши вітрила, Капітани Роздивляються лячні картини. Настане Той час Невдовзі, кривавий. Кийком металевим Розіб'ють обличчя І скажуть вклонитися Синтетичному богу. А я по стандарту Вчуваю ритмічність, Я воювати ще не готова. Я радше чекатиму, Коли вітер зміниться І міражі в голові буде страчено. Сплачено. Втрачено Сенс потикань. І відійде навічно У чорний океан Останній вітрильник - Розбитий вівтар.

2018-02-10 19:37:05

2

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2690

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

3319