Про-позиція

Марина Попова

Вітер північний, А параметри не в нормі. Я спантеличено Рахую Всі можливі відбої Старих кораблів, Що далеко у морі. У бурі, У громі, На дно йти готові. Напнувши вітрила, Капітани Роздивляються лячні картини. Настане Той час Невдовзі, кривавий. Кийком металевим Розіб'ють обличчя І скажуть вклонитися Синтетичному богу. А я по стандарту Вчуваю ритмічність, Я воювати ще не готова. Я радше чекатиму, Коли вітер зміниться І міражі в голові буде страчено. Сплачено. Втрачено Сенс потикань. І відійде навічно У чорний океан Останній вітрильник - Розбитий вівтар.

2018-02-10 19:37:05

2

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4827

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4091