картина

virvechka

ковзнути вимараними руками по тихому склу що тягнеться по підлозі пожованим шматтям — стулки пельку! — кричать з перших вікон квартир а ти їх змінюєш і змінюєш проміння місяця танцює і крутиться темнота навкруги лиш би не захлинутися тим що стало далеким в осерді¹ не придумуєш кварцу сталевих нот немає потреби носити старий блокнот писати непотріб зі слів очевидців тобі чужих [ну, чому ти затих?] герої не пишуть свої помилки вони продукують щасливі фінали тоді ж виходить що ти антагоніст і хороший сюжет не твоя обітниця а криваві руни що малюють кирилицею вповні згасають на виході [не відходь] як чекати досягнення своїх помилок вони рідні у зв'язці працюють завжди арканять першого другого проковтують глузд «дивлюся, на себе» — шепочеш — «і сам з себе сміюсь...» блідість лиця — це початок лише в нікуди. примітки: осердя¹ — замкнене утворення навколо серця; перикард.

2022-10-14 10:34:27

Інші вірші поета

віяло замкнуто за обрієм марнотратство

Інші поети

Євген Мазурок

@Mazerock

Airad

@dassha

Kora Rex

@korarex

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15207

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2302