3π + 3я

virvechka

частина мене залишена на асфальті продубльована вирієм воронів серед граційних пазурів смерті чигає все ж яку вхопити сторону булькаю у повітря гладким камінням воно у гортані зашите з дитинства тому, мабуть, важко було говорити багато речей прийдешніх не сталось вигодуваних чужими очікуваннями |збилася зі стежки?| світ наповнений сльозами тиші ті огидливо стогнуть переставши цідити отруту я сталася (не)живою молекулярно розкладаюсь/складаюсь і на гребені не встояти: — треба брати вершину вище. — гудять ворони. пнуся зі шкірки, котру розривають ідеї багато життів вміщують під собою, зостаючись закритими в домі йду — забуваюся закриваю аспекти переставши страждати не вбачаю в собі сторонні знімки кривої я |не| витесана ні їхніми руками ні їхніми спогадами моє тіло деформоване на зап'ястках ношу мозолі від чужих доторків зайва. неправильна. дивна. не мала позиції зате носила задосить гордості впала/не впала з вікна коливалася від здогадів за нитки хапалася безпорадною впертістю виливаючи довкола брудну злість я собі змогла •пробачити •полюбити •прийняти і хай світ захлинеться чорною заздрістю бо зупинилася і с н у в а т и. p.s. автор теми Ілля Срібний.

2023-04-05 22:01:31

Інші вірші поета

стигматизація занепад, як поклик душі замкнуто за обрієм

Інші поети

Prys Nikоlay

@Kanibalus

Maria

@maybe_baby

Алиса Кингсли

@alisa_kingsleigh

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9002

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2513