Ви плювали на мене з високої вежі...
Вікторія Яковчук
Ви плювали на мене з високої вежі, Коли були найбільш необхідні. Поки моє життя палало в пожежі, Ви доводили, що не менш бідні. Ви витирали об мене свої ноги, Одягнені в колючі підошви, І ті, від кого чекала допомоги, Топтали мою душу найдовше. Але життя віддає бумерангом, Бо так чи інакше, все має межі. І тепер, коли Ви перед зашморгом, Уже я стою на горі високої вежі.
2018-10-27 05:48:20
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Прохоренко
Ов
Відповісти
2020-05-29 20:47:00
Подобається
Вікторія Прохоренко
Суворо в кінці
Відповісти
2020-05-29 20:47:12
Подобається
Інші вірші поета
Поет Ти ніби дорослий Сьома секунда Я бачу, як ти на нього дивишся...
Інші поети
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5094
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2446