Ви плювали на мене з високої вежі...
Ви плювали на мене з високої вежі, Коли були найбільш необхідні. Поки моє життя палало в пожежі, Ви доводили, що не менш бідні. Ви витирали об мене свої ноги, Одягнені в колючі підошви, І ті, від кого чекала допомоги, Топтали мою душу найдовше. Але життя віддає бумерангом, Бо так чи інакше, все має межі. І тепер, коли Ви перед зашморгом, Уже я стою на горі високої вежі.
2018-10-27 05:48:20
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Прохоренко
Ов
Відповісти
2020-05-29 20:47:00
Подобається
Вікторія Прохоренко
Суворо в кінці
Відповісти
2020-05-29 20:47:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8914
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12361