Корабель

Вікторія Яковчук

Тихіше, сонце, не злись, Ми ж немов деревця: Стовбурами, корінням сплелись І разом до самого кінця. Тихіше, сонце, не кричи, Уже немов батут ті граблі. Ліпше мене міцніш обійми, Бо лиш так втримається наш кораблик. Тягнуть на дно трюми, забиті обіцянками, Які колись може й стануть дійсністю, А поки замість рому брехня ллється склянками Я в тиші твоєю звучатиму совістю. Тонути - зле, море наповнене перцем; Море самотності, прикрашене підлістю. Хоч чимало піратів викрадали моє серце Ти серед них відрізняєшся вірністю. Та і я ніби не просто бранка... Як часто полонені сидять біля штурвала? На твою забаганку і кухарка, і коханка, За тебе з радістю і душу віддала б. Не тони. Втонулий капітан не ввійде до повісті. Молю: дай вірний курс нашому кораблю. Я і далі звучатиму нотами твоєї совісті. На морі. На суші. Завжди люблю

2021-09-15 07:52:04

Інші вірші поета

Серця заржавіли До біса гаманці Ти ніби дорослий Час

Інші поети

Анастасия Гавриленко

@gavrnasty

Olena Кim

@lenhcikm

Princess Mwas

@princess_mwas

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9537

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1678