Привид

Вікторія Яковчук

Я - привид, який згорає від сорому Кожною клітинкою п'яного тіла, Бо болючу душевну судому Мені вгамувала дешева текіла. Я - привид, який згорає від сорому І вічно картається власною совістю. На аркуші, який колись відкладу в сторону Хочу стати романом твоїм або хоча б повістю. Хочу стати п'єсою, останнім п'янким акордом, Щоб лиш зі мною ввижалась далина. Та буду хіба оповіданням чи колючим глодом, Тож краще дай згоріти і підлий вина.

2018-08-09 21:53:21

Інші вірші поета

Поки за вікном осінь Насилля Ніч Не можна кохати за щось

Інші поети

Володя Винтоняк

@volodya_vintonyak

somewhere

@somewhere

Влад Кирик

@kirik_vlad_maths

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

3377

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2043